Соціальні навички дітей молодшого шкільного віку
У молодших класах коло спілкування дитини змінюється. Дехто з дітей
знаходить найкращих друзів, багато хто прагне цього. Декотрим дітям легко
знайти собі товариство, а деяким – важко. Як же допомогти дитині навчитися
порозуміння з однолітками? Розгляньмо рекомендації із цього приводу.
1. Тримайте під увагою ситуації, коли в
дитини виникають труднощі з однолітками
Якщо щоразу вказуватимете, що дитині слід робити в певній ситуації, ви
дасте їй зрозуміти, що вона не здатна впоратися з тими чи іншими ситуаціями
самотужки. Ваші вказівки нічого її не навчать. Замість цього допоможіть дитині
усвідомити її почуття і визначити причину проблеми.
2. Не ставайте на нічию сторону в
конфліктах дитини з однолітками
Вислухайте точку зору дитини і прийміть її почуття, але не звинувачуйте в
усьому іншу дитину. Якщо підозрюєте, що ваша дитина не зовсім чесна з вами,
запропонуйте їй поглянути на ситуацію з протилежного боку. Водночас не
звинувачуйте і свою дитину. Наприклад, можна сказати їй: «Я здивована, чому
Ганнуся сказала такі образливі слова. Можливо, вона образилася на вас із
Катрусею за те, що ви не запросили її погратися з вами?»
3. Навчіть дитину заявляти про свої
потреби, не конфліктуючи з іншими
Це може бути непросто і, вочевидь, потребуватиме багато вашого часу й
терпіння. Наприклад, якщо ваша маленька донька кричить своїй подружці: «Не
командуй!», ви можете сказати: «Здається, ти дуже гніваєшся на Іру. Краще скажи
їй про те, чого саме ти хочеш, а не про те, що ти думаєш про неї».
4. Навчіть дитину обстоювати себе
Цю навичку має опанувати кожна дитина. Деякі діти для цього потребують
аналізу ситуацій за ролями: «Мені здається, що ти хотів сказати Сашкові, що
тобі подобається боротися з ним, але вам потрібно погодити правила. Наприклад,
ви можете домовитися, що слово «стоп» означає кінець боротьби. Напевно, це
непросто сказати другові. Потренуймося говорити ці слова, і тобі буде легше
сказати їх Сашкові».
5. Не заперечуйте точку зору дитини з
приводу інших людей
Натомість прийміть почуття дитини, допоможіть їй висловити ці почуття.
Наприклад, замість фрази: «Не думаю, що Ксенія хотіла тебе образити. Не варто
відмовлятися йти до неї на День народження» ви можете сказати: «Мені здається,
що слова Ксенії у дворі образили тебе. Ти думаєш, що вона зробила це
спеціально, і тому не хочеш іти до неї на День народження».
Ваша емоційна підтримка допоможе дитині пережити негативні почуття і в
результаті прийняти зважене рішення.
6. Визнайте почуття дитини й реагуйте на
них, а не ставтеся до них зневажливо
Батькам іноді буває настільки важко бачити, що їхня дитина переживає
негативні емоції, що вони починають сердитися на того, хто ці емоції викликав.
При цьому вони можуть говорити: «Він тобі не друг. Не спілкуйся з ним і знайди
собі нових друзів». Але такі поради не допоможуть дитині. Вони заперечують
почуття дитини, і вона в результаті страждає й далі.
Перш за все, візьміть власні почуття з приводу такої ситуації під контроль.
Поспівчувайте дитині, допоможіть їй прожити її почуття. Дитина на деякий час
може стати ще більш сумною, але так вона виявляє свої почуття, а не пригнічує
їх. Коли вона почуватиметься краще, то спробує знайти оптимальний вихід із
ситуації.
7. У початкових класах діти часто
страждають від того, що ними хтось намагається командувати
Усі діти хочуть, щоб усе відбувалося так, як їм хочеться. Але водночас вони
прагнуть, щоб інші діти гралися з ними. Уміння домовлятися надзвичайно важливе
в цьому віці. Аби навчити цього дитину, ставте їй запитання, наприклад: «Що для
тебе важливіше: щоб ти могла гратися так, як тобі хочеться, чи щоб Катя
погралася з тобою?»
Коли інша дитина намагається командувати, вашій може знадобитися підказка
про те, як чемно домовитися. Вивчіть із дитиною фрази на зразок: «Я хочу
погратися з тобою. Але ми весь ранок граємося ляльками, і мені вже набридло.
Придумаймо щось нове, цікаве для нас обох!»
8. Навчіть дитину знаходити різні варіанти
вирішення проблем
Часто, коли діти відчувають різні емоції, вони знають, які дії при цьому
потрібні, наприклад: «Я більше не злюся на Сергійка, і мені хочеться погратися
з ним. Я зайду до нього й покличу погуляти». Але якщо дитина відчуває труднощі
з приводу того, що робити, допоможіть їй. Іноді дитина просто не знає, як
сказати «ні», щоб не зруйнувати дружбу з кимось. І в цьому ви їй можете
допомогти.
9. Якщо дитина має труднощі, подумайте, як
ви можете їй допомогти
Декотрі діти важко опановують соціальні навички, наприклад, їм нелегко
влитися в нове товариство. Деякі діти не вміють слухати співрозмовника й
порушують особистий простір інших дітей. Спостерігайте за своєю дитиною, коли
вона грається з однолітками, звертайте увагу на ситуації, коли щось іде не так.
Згодом, не викликаючи в дитини провини або сорому, програйте цю сценку за
допомогою плюшевих іграшок. При цьому запитуйте дитину, що повинні говорити або
робити персонажі. Внесіть у це заняття трохи веселощів, щоб послабити
напруженість.
Корисне й читання книг про соціальні навички: так дитина зрозуміє, що ви
хочете підтримати її, а не виправити її поведінку.
Якщо ви не знаєте, як допомогти дитині, читайте книги для батьків про
соціальні навички. Це допоможе вам зрозуміти, чого повинна навчитися дитина, і
надати цілеспрямовану підтримку.
10. Виявляйте уважність до слів інших
дітей та їхніх батьків. При потребі будьте готові втрутитися
Дитина може призвичаїтися емоційно реагувати на ті чи інші ситуації.
Приклад – застосування сили: батьки часто виправдовують таку поведінку
маленьких дітей, але коли діти дорослішають, уже нічого не можуть із цим
вдіяти. Якщо діти (особливо у дворічному віці) виявляють агресію, це свідчить
про те, що вони не можуть дати раду своїм почуттям (найчастіше – страху), які
впливають на їх поведінку. Коли дитина і в початкових класах вдається до
використання сили, для батьків це сигнал про те, що вона потребує допомоги.
Якщо батьки іншої дитини говорять, що ваш син ударив її, це повинно стати
для вас приводом бути пильними. Не звинувачуйте свою дитину, а допоможіть,
ставши на місце однолітка, подумати, як той почувався. Запропонуйте своїй дитині
попросити вибачення. Спільно проаналізуйте ситуацію й поміркуйте, як її
уникнути надалі. Поясніть дитині, що, незалежно від того, спровокували її чи
ні, застосування фізичної сили неприпустиме.
Нарешті, уважно проаналізуйте життя вашої дитини. Можливо, вона дуже
чутлива, пригнічує свої почуття і потребує вашої допомоги? Чи не є вона свідком
застосування насилля проти інших людей у родині, по телевізору тощо? Чи
використовуєте ви самі фізичну силу, щоб дисциплінувати дитину (це стосується й
випадків, коли ви ставите її в куток або зачиняєте у її кімнаті). Відповіді на
ці питання допоможуть вам знайти корінь проблеми.
